Лист ТелПУ № 2116 від 28.03.2017 головам профільних комітетів ВРУ щодо зп № 6079 від 13.02.2017 р.

29.03.2017

Щодо проекту Закону України

реєстр. № 6079 від 13.02.2017



Шановні народні депутати!

У Верховній Раді України зареєстровано за № 6079 від 13.02.2017 проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вирішення проблемних питань проведення антитерористичної операції та посилення боротьби з тероризмом)», (далі – Проект Закону), головною метою якого визначено вирішення проблемних питань, що виникають під час здійснення досудового розслідування та боротьби з терористично-диверсійною і сепаратистською діяльністю.

Так, згідно з положеннями Проекту Закону пропонується доповнити частиною третьою статтю 159 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання може бути здійснена до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого або прокурора. У такому випадку слідчий або прокурор зобов'язаний невідкладно звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Разом з тим, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції № 1165 зазначила, що право на приватність, закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинне захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, а й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема засобів масової інформації (пункт 12 Резолюції
№ 1165).

Згідно з нормами статті 31 Основного Закону - Конституції України - кожному громадянину держави гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Також, статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Оператори та провайдери телекомунікацій, виконуючи норму прямої дії статті 32 Конституції України, не збирають, не зберігають, не використовують та не поширюють конфіденційну інформацію про особу без її згоди.

Таким чином, вважаємо, що запровадження Проектом Закону зазначеного положення буде суперечити Конституції України, Закону України «Про телекомунікації», а також призведе до необґрунтованих додаткових витрат операторів та провайдерів телекомунікацій щодо встановлення додаткового обладнання.

Враховуючи вищенаведене, просимо рекомендувати Верховній Раді України направити вищезгаданий законопроект на доопрацювання з метою виключення частин третьої-п’ятої статті 159, якими пропонується доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України.

Зі свого боку повідомляємо, що Телекомунікаційна палата України висловлює готовність до активної співпраці в рамках доопрацювання проекту Закону, у зв’язку з чим просимо залучити експертів асоціації до вказаної роботи.

Щиро сподіваємося на Вашу підтримку.





З повагою

Голова Ради Асоціації Т. В. Попова